Зоопарк "Оброшине". Павичі. Рід Pavo.

Палац Єпископів в с.Оброшине

Сторінка Зоопарку "Оброшине". Енциклопедія. Павичі. Рід Pavo.

Сторінка створюється за ініціативи і підтримки Лариси Грушецької

Рід павичів (Pavo) належить до родини фазанових (Phasianidae) ряду куроподібних (Galligormes). Цей рід включає всього два види: індійський (звичайний) та зелений (яванський) павич. Африканський (конголезький) павич виділений у систематиці в окремий рід Afropavo.

Павич – найбільший та найгарніший птах родини фазанових. Його надзвичайно пишно оздоблений довгий хвостовий шлейф утворений з пір’я надхвістя, яке у розправленому вигляді утримується завдяки жорстким хвостовим перам рудуватого забарвлення. Багатобарвність пір’я павича тільки частково зумовлена кольоровим пігментом, решта – це результат явища оптичної інтерференції: розсіювання світлових хвиль при падінні на волоконну структуру пера дає ефект поліхроматизму. Саме завдяки цьому явищу ми можемо спостерігати райдужне переливання кольорів пера при зміні кута зору.

У природі ареали індійського та зеленого павичів не перекриваються, тому природніх гібридів у них не існує. В неволі ці два види часом гібридизуються. Назва гібридів - сполдинг - походить від прізвища жінки-науковця, яка вперше їх отримала.

Здавалося б, що завдяки яскравості свого вбрання павичі є легкою здобиччю для хижаків. Насправді, ворогів у них досить багато: це леопарди, тигри, дикі коти. Але природа обдарувала цього птаха гострим зором та гучним голосом. Навіть у темряві павич помічає наближення хижака та різким голосним криком сповіщає про це усіх навколо. Довгий хвіст теж не є критичним фактором при полюванні на павича: вхопивши за нього, хижак часто залишається лише з пучком пір’я в зубах.

Страшнішим ворогом павича в природі є людина, що здавна полювала на нього заради декоративного пір’я та м’яса (хоча воно досить жорстке та несмачне).

Індійський павич

(Pavo cristatus)


 Індійський павич. Pavo cristatus 

Індійський (або звичайний) павич – досить чисельний вид (як в природі, так і в зоокультурі). Монотипічний (не поділяється на підвиди), але має багато кольорових мутацій, серед яких найдавніше відомі: чорноплеча, біла та строката. Всесвітня асоціація з розведення павичів - на основі 10 основних типів забарвлення, 5 вторинних кольорових схем (паттернів) та 20 варіацій основних типів забарвлення – офіційно визнає 114 (!) можливих кольорових різновидів індійського павича.

Батьківщина індійського павича – Індія, південний Пакистан, Шрі Ланка, Цейлон. Він вважається одним з найраніше одомашнених видів птахів. Згадки про нього зустрічаються в давній Єгипетській, Грецькій та Римській історії. Завдяки красі свого оперення павич вважається символом багатства і влади. Він є національним птахом Індії та Пакистанської провінції Панджаб. В буддизмі павич присвячений богу Кришні, а в Грецькій міфології – богині Гері. В Індії павич користується повагою ще й за те, що знищує змій та скорпіонів.

Полігамний птах. В гаремі у павича може бути 3-5 самок. Сезон розмноження співпадає з початком мусонних дощів. Пави лаштують гніздо на землі серед чагарників, відкладають 3-6 яєць. Закінчують кладку в той же час, коли павич скидає свій розкішний хвіст (приблизно в липні) та самостійно займаються висиджуванням та вихованням пташенят. Скромне забарвлення пави робить її менш помітною для ворогів.

Зелений павич

(Pavo muticus)


 Зелений павич. Pavo muticus 

Зелений (або яванський) павич – другий з роду Pavo. У природі він зустрічається в тропічних лісах о.Ява, Індонезії, В’єтнаму, Бірми. Значно поступається за чисельністю індійському павичу. Сучасний статус виду за міжнародною класифікацією визначається як «вразливий».

Має три підвиди (яванський - Pavo muticus muticus, бірманський - P.m.spicifer та індокитайський - P.m.imperator). Бірманський підвид зеленого павича є національним символом М’янми.

На відміну від свого індійського родича зелений павич більший (довжина разом зі шлейфом сягає 300 см, вага – 5 кг), має довші ноги, шию, хвостовий шлейф, яскравіше та більш блискуче з металічним відливом забарвлення. Самка забарвлена подібно до самця, але менша за розміром та не має шлейфу. Голос зеленого павича менш різкий і гучний, ніж у індійського. Він має довші крила і краще літає.

За результатами спостережень у природі було виявлено, що самець зеленого павича є моногамним (на відміну від індійського). В зграї разом з батьками можуть перебувати їх одно- та дворічні нащадки. Більшу частину дня сімейство проводить у пошуках їжі, а на нічліг влаштовується на деревах на висоті 10-15 м. Харчовий раціон складається переважно з рослин та плодів, а також безхребетних, рептилій та невеликих хребетних тварин. Поїдає також термітів.



Повернутись назад до Енциклопедії.

с.Оброшине

Україна, Львівська обл., Пустомитівський р-н

Основні дані

Засноване - 1431р.
Населення - 4186 чол
Площа - 20 кв.км
Густота населення - 209,3 осіб/кв.км
Поштовий індекс - 81115
Телефонний код - +380 3230
Висота над рівнем моря - 314м