Зоопарк "Оброшине". Гуси. Рід Anserinae.

Палац Єпископів в с.Оброшине

Сторінка Зоопарку "Оброшине". Енциклопедія. Гуси. Рід Anserinae.

Сторінка створюється за ініціативи і підтримки Лариси Грушецької

Ряд гусеподібних (Anseriformes) – дуже давня група водоплавних птахів, що виникла ще в кінці Крейдяного періоду (80-50 млн. років тому). В наші дні Землю населяють близько 150 видів гусеподібних. До цього ряду входять дві родини: паламедеєвих та качкових.

Качкові (Anatidae) – найчисельніша родина водоплавних птахів. Вона включає лебедів, гусей і качок. Для птахів цієї родини характерні короткі ноги, перетинчасті лапи, довга шия та типовий плоский качиний дзьоб (за винятком крохалів). Густе щільне оперення, під яким багато густого пуху, запобігає переохолодженню тіла у воді. Крім того, секрет добре розвиненої копчикової залози, який птахи наносять дзьобом на пір’я, робить його водонепроникним.

Ці птахи ідеально пристосовані до життя у прісних водоймах. Вони – витривалі плавці, деякі з них добре пірнають, інші, зокрема гуси і лебеді, можуть пастися на суходолі. Водоплавні птахи чудово літають, долаючи щороку тисячі кілометрів між місцем зимівлі та гніздування.

До підродини гусевих (Anserine) належать лебеді, гуси, казарки та (за деякими систематиками) деревні качки. Спільним для них є те, що це досить великі птахи, як правило, моногамні: утворюють пари на все життя чи на період розмноження. Самець і самка мають однакове забарвлення. Обоє партнерів, токуючи, виконують однакові рухи, разом виховують своє потомство.

Пташенята з’являються на світ цілком розвиненими – майже відразу після народження вони починають бігати, плавати і самостійно здобувати собі їжу. Тоді як у качок виводки розпадаються вже до осені, гуси та лебеді можуть усією родиною відправитись на зимівлю, зберігаючи родинні зв’язки до наступного сезону розмноження. Статева зрілість наступає в більшості видів на 2-3 році життя, а інколи й пізніше.

Гуси і лебеді линяють тільки раз на рік, тоді як качки – двічі. В цей час вони зовсім втрачають здатність літати через те, що у них майже одночасно випадають усі першорядні махові пера. Але плавати це птахам майже не заважає. Як правило, линька співпадає з періодом вирощування пташенят.

В той час, як більшість качок проживає в зонах з теплим та помірним кліматом, 15 видів гусей та 8 видів лебедів населяють холодні широти. В тропіках лебедів взагалі немає.

Гуси Північної півкулі відносяться до роду (Anser). Вони дрібніші за лебедів, в забарвлені домінують біло-чорно-коричневі тони. Харчуються, як правило, рослинною їжею.

На відміну від інших представників родини качкових, гуси менш прив’язані до води. Вони шукають їжу переважно на суші, де досить добре ходять і навіть бігають, рятуючись від небезпеки. Швидко літають, але плавають гірше за качок і майже не пірнають.

На зимівлю та місця гніздування летять чисельними зграями, зазвичай вночі на великій висоті.

Гуси північної півкулі поширені в тундрі та лісотундрі Євразії та Північної Америки. В нашому зоопарку вони представлені такими видами:

Сіра гуска

(Anser anser)


 Сіра гуска. Anser anser 

Сіра гуска є предком домашніх гусей. Вона була широко поширена від Західної Європи до Далекого Сходу, але внаслідок масового полювання її чисельність значно скоротилась. Тепер цей вид знаходиться під охороною в усій Західній Європі. Населяє озера, оточені очеретами, рибні ставки та інші водойми. Розмноження починається в березні. Гніздо будує на землі серед рослинності. Пташенят водять обоє батьків.

Білолоба гуска

(Anser albifrons)


 Білолоба гуска. Anser albifrons 

Гніздові території цього виду простягаються по тундрах Євразії, Гренландії та Північної Америки. Розмноження починається не раніше кінця червня – початку липня. Просте гніздо розміщується на підвищенні. Поки самка насиджує кладку з 4-7 яєць, самець охороняє прилеглу територію. Європейські популяції зимують на Середземному, Каспійському та Чорному морях.

Гірська гуска

(Anser indicus)


 Гірська гуска. Anser indicus 

Цей вид населяє околиці степових і гірських озер та рік Центральної Азії на висоті 4000-5000 м. Гніздиться на скелях, острівцях та берегах високогірних річок поодинокими парами або невеликими групами. Більшість місць зимівлі розміщені на низинних болотах Північної Індії.

Білоший

(Anser canagicus)


 Білоший. Anser canagicus 

Природна популяція цього виду скорочується внаслідок обмеження гніздових територій. Місця проживання білошия тісно пов’язані з океанічними узбережжями: Камчатка, Алеутські, Командорські та Курильські о-ви. Через коротке арктичне літо сезон розмноження починається ще на місцях зимівлі або під час міграційного перельоту (в кінці травня – на початку червня). Пташенята повинні вирости дуже швидко, щоб вже у вересні разом з батьками відлетіти на зимівлю.

Біла гуска

(Anser caerulescens)


 Біла гуска. Anser caerulescens 

Зустрічаються дві морфи цього виду: біла з темними кінцями крил, що домінує на о-ві Врангеля, і блакитна, з білою головою і частково шиєю, що переважає в тундровій зоні Північної Америки і Західної Гренландії. Гніздиться колоніями в сухих місцях коло річок та озер. Основу харчування складає коріння болотних рослин, яке птахи можуть діставати з напівмерзлої землі. Окрім людини, яка полює на гусей, їх головним ворогом є песець.

Гуска Росса

(Anser rossii)


 Гуска Росса. Anser rossii 

Ця гуска гніздиться у Північній Канаді, а зимує на півдні Сполучених Штатів, інколи на півночі Мексики. Зовнішньо вона подібна до білої гуски, але значно менша (приблизно на 40%), а також має пропорційно менший дзьоб.

Південна півкуля представлена наступними видами:

Деревна гуска Оріноко

(Neochen jubata)


 Деревна гуска Оріноко. Neochen jubata 

Досить великий птах (61-76 см), єдиний на сьогодні існуючий представник роду Neochen. Середовище проживання у природі – тропічні ліси Південної Америки. Надає перевагу заболоченим ділянкам, лісовим озерам і болотам серед рідколісся та саван. Переважно наземний птах, хоча охоче влаштовується на гілках дерев. В період гніздування досить агресивно захищає свою територію. Гніздиться в дуплах дерев, інколи – прямо на землі. Плаває і літає тільки у виключних випадках. Голос самця – високий тонкий свист, а крик самки нагадує єгипетську гуску, її близького родича.

Гуска Магелана

(Chloephaga picta)


 Гуска Магелана. Chloephaga picta 

Розміром приблизно як білолоба гуска (вага 2,7-3,2 кг, довжина 60-72 см). На відміну від більшості гусей, яскраво виражений статевий диморфізм: самець має білу голову та груди, тоді як самка – коричнева з чорними смугами на крилах. Населяє багаті рослинністю луги і напівпустелі, особливо річкові, озерні долини та узбережжя океану на крайньому південному заході Південної Америки (на заході Анд, в Патагонії, на Фолклендських о-вах). Зимує на сільськогосподарських угіддях та пасовиськах в районі Пампаських гір. Гніздо будує серед трави, під невисокими чагарниками. В кладці 8-15 яєць. Вихованням молоді займаються обоє батьків. Пташенята опірюються дещо пізніше своїх північних родичів – гусей (у віці 11-12 тижнів). Забарвлення дорослого птаха дістають на 2-3 рік життя.

Представник африканського континенту:

Єгипетська (нільська) гуска

(Alopochen aegiptiacus)


 Єгипетська (нільська) гуска. Alopochen aegiptiacus 

Єгипетська гуска в систематиці знаходиться ближче до огарів (Tadorini), ніж до гусей.

Це єдиний на сьогодні існуючий представник роду Alopochen (2 чи 3 види з о.Мадагаскар вимерли за останню 1 тис. років). Цей птах 63-73 см завдовжки широко розповсюджений в Африці (за винятком пустель та густих лісів). Найбільші популяції розташовані в долині Нілу та на південь від Сахари. Переважно живе на землі, хоча нерідко сідає на дерева та будівлі. Гніздо мостить в гущавинах, часом в дуплах пеньків чи дерев. Добре плаває, трохи важче літає. Самці і самки забарвлені однаково. Їдять зерно, траву, інколи комах і хробаків.

У древніх єгиптян нільські гуси вважались священними.

Казарки

(рід Branta)


Казарки (рід Branta) - за винятком канадської, трохи менші за гусей, мають коротший дзьоб. Їх забарвлення різноманітне з переважанням темних тонів. Лапи та дзьоб – чорного кольору. Майже всі казарки, крім гавайської – мешканці тундр та лісотундр Північної півкулі.

Червоновола казарка

(Branta ruficollis)


 Червоновола казарка. Branta ruficollis 

Поширена на о-вах Таймир, Гидан і Ямал в Північному Сибіру. Тундра з чагарниками та лишайниками недалеко від води – її улюблене місцеперебування. Гніздиться невеликими колоніями. Гніздо часто розміщує неподалік від гнізд хижих птахів. Це дає їй захист від песців, а хижі птахи, як правило, біля свого гнізда не полюють. Місця зимівлі знаходяться на північному-заході та заході Чорного моря.

Білощока казарка

(Branta leucopsis)


 Білощока казарка. Branta leucopsis 

Білощока казарка отримала свою назву, завдяки типовій білій масці на голові.

Гніздиться тільки у Східній Гренландії, на о-вах Шпіцберген, Вайгач і Нова Земля. Гніздові колонії зустрічаються в арктичній тундрі, неподалік від води. Основні місця зимівлі – Великобританія та Північно-Західна Європа.

Канадська казарка

(Branta canadensis)


 Канадська казарка. Branta canadensis 

Населяє майже всю Північну Америку, де існує декілька підвидів, що значно відрізняються за розміром (довжина тіла від 55 до 110 см, вага – 2-6,5 кг). Канадську казарку успішно переселили до Великобританії, Західної Європи та Нової Зеландії, де вона є улюбленим об’єктом полювання. Під час мисливського сезону щорічно вбивають понад 400 000 птахів.

Деревні качки

(рід Dendrocygna)


Деревні качки (рід Dendrocygna) – це тропічні птахи, що населяють водойми зі стоячою водою. Їх цікавою особливістю є те, що вони ведуть нічний спосіб життя та спілкуються між собою за допомогою голосного мелодійного свисту.

Білолиця деревна качка

(Dendrocygna viduata)


 Білолиця деревна качка. Dendrocygna viduata 

Широко поширена в тропічних районах Південної Америки та Африки. Населяє теплі мілкі водойми лісистих та відкритих просторів, лагуни вздовж узбережжя морів.

Між парами існує тісний зв’язок. В період розмноження вони покидають зграї та знаходять власну гніздову територію. Гнізда будують переважно в очереті, зрідка в дуплах дерев, пухом їх не вистеляють. В кладці – 8-12 яєць. Вважається, що насиджуванням більшість часу займається самець. Виховують потомство обоє батьків. В цей же період відбувається линька. Після сезону розмноження птахи знову збираються у великі зграї, часто мігрують на інші території (в залежності від кліматичних циклів). В місцях масового скупчення наносять суттєву шкоду врожаю рису.



Повернутись назад до Енциклопедії.

с.Оброшине

Україна, Львівська обл., Пустомитівський р-н

Основні дані

Засноване - 1431р.
Населення - 4186 чол
Площа - 20 кв.км
Густота населення - 209,3 осіб/кв.км
Поштовий індекс - 81115
Телефонний код - +380 3230
Висота над рівнем моря - 314м